14 апр. 2011 г.

Житомирський державний університет ім.Івана Франка: історія університету


Житомирський державний університет імені Івана Франка - один із давніх центрів вищої освіти в Україні. Восени 2009 року він відзначив 90 років із часу заснування.
Та спочатку була гімназія. Головний корпус, збережений і досьогодні, що правда у зміненному вигляді побудований у
1862 року для  Житомирської чоловічої гімназії. Вона була тут до закриття, 1918 року.
Флігелі по праву та ліву сторону, у яких сьогодні бібліотека, Приватбанк, кафе "Берізка" - ще тоді  виконували роль житла для керівництва і вихователів гімназії, також тут була канцелярія та бібліотека.

Один з флігелів колишньої Житомирської чоловічої гімназії,  вул.Велика Бердичівська.

Центральний корпус побудований з цегли, "П"-подібної форми,  спочатку був двоповерховим.


  Житомирська чоловіча гімназія ( Головний корпус ЖДУ ім.Івана Франка.)



П-подібна архітектура ЖДУ.ім.Івана Франка. Чорний вхід та внутрішній двір.

16 жовтня 1919 р. у м. Житомирі відбулося офіційне відкриття педагогічного інституту - першого вищого навчального закладу в поліському краї. Спочатку він мав назву Волинського інституту народної освіти, потім Інституту соціального виховання, а також  Педагогічний, Вчительський, потім знову Педагогічний (до цієї назви житомиряни звикли найбільше, бо вона протрималась найдовше) і з 2002 - Державний університет ім.Івана Франка.
  
Отож у 1919 тут розпочалися перші заняття на словесно- історичному, фізико-математичному та природничо-географічному факультетах. Першими студентами в 1919 р. були 53 слухачі дворічних педагогічних курсів, у 1920 р. - 350 осіб (фактично навчалося 180 осіб), а в 1927 р. - 519.

Попри труднощі інституту активно допомогала громадськість міста, міська влада, благодійники. На отриманні кошти формувалася бібліотека, були обладнані кабінети й лабораторії приладами, музичними інструментами, тощо.

У ЖОДА є цікавий документ (мовою оригіналу): 

   Правила про прийом до Державного Учительського Інституту на 1920 - 1921 шк. рік. 
  Педагогічна Рада Інституту в засіданні 15 травня 1920 року ухвалила слідуючі правила про прийом до Інституту на 1920 - 1921 рік.
  I. Прийняти до виконання слідуючий Державний Закон про прийом до Інституту:

 1.   Двохрічний вчительський стаж для вступу на перший курс вчительських інститутів касується.


 2.     На перший курс вчительських інститутів приймаються по атестатах всі особи, незалежно від полу, які скінчили курс середніх хлопчачих гімназій, 6 класів реальних шкіл, 4 класи духовних семінарій, кадетських корпусів, семикласових і восьмикласових комерційних шкіл, 7 класів дівочих гімназій, 7 класів єпархіальних шкіл та дівочих інститутів, 4 класи розформованих по закону 17 червня 1917 р. учительських семінарій і тих шкіл, програми яких міністр визначить відповідними до прийому у вчительські інститути.

 3.   Всі інші особи, які не зазначені в п.2, у тому числі і ті, які скінчили курс церковно- вчительських шкіл і вчительських семінарій до 1918 року включно, підлягають іспитам при інституті на початку шкільного року.
 II. Випуски шкіл 2-го ступеня 1918 - 1919 шк. року й 1919 - 1920 шк. року підлягають при Інституті перевіренню знань в залежності од факультету, на який бажають вступити, а саме: а) на філологічний факультет - писемна вправа історично-філологічного характеру; б) на природно- географічний факультет - фізика (курс середньої школи); в) на математичний факультет - алгебра, геометрія та тригонометрія (курс середньої школи).




 1926 рік був знаменним в історії інституту. Український народ разом з прогресивною громадськістю світу відзначав 70-річчя з дня народження І.Я. Франка. На клопотання трудящих вшанувати пам'ять Івана Франка уряд України прийняв рішення про присвоєння його імені Житомирському інституту народної освіти. У зв'язку із вшануванням великого Каменяра в 1926 році була встановлена персональна стипендія імені І.Я.Франка, яка присуджувалася кращим студентам. Першим франківським стипендіатом став вихованець математично-го факультету С.Альбер.

    Влітку 1941 року інститут завершував черговий навчальний рік. Та війна перервала злагоджений ритм творчого життя. На світанку 22 червня на Житомир, як і на багато інших міст країни, впали перші бомби.

  Того ж дня в інституті відбувся мітинг, на якому присутні засудили агресію фашистської Німеччини і поклялися віддати свої сили і навіть життя для захисту Вітчизни. Від викладачів і студентів масово стали надходити заяви про відправку їх у діючу армію. Сотні вихованців інституту у перші ж дні війни поповнили ряди Червоної Армії і Флоту, записувались у народне ополчення, з їх складу комплектувалися санітарні загони, винищувальні батальйони.

    Останні державні екзамени проходили вже під вибухами ворожих бомб. Але вчорашні студенти з дипломами вчителів ішли не в шкільні класи, а брали до рук зброю і відправлялися складати найпочесніший і найскладніший у своєму житті екзамен - на вірність Вітчизні. Багато з них вступали у винищувальний батальйон, який займався виявленням і знищенням ворожих шпигунів і диверсантів. Командував ним викладач інституту майор О.О.Павловський. Штаб батальйону розмістився в студентському гуртожитку (нині гуртожиток № 1 педуніверситету).

  Приміщення інституту терміново переобладнали у військовий госпіталь, санітарами в якому стало багато вчорашніх студентів.

  Після визволення Житомир лежав у руїнах. Зруйнованими були корпуси інституту з його кабінетами, лабораторіями, бібліотекою, житлові будинки викладачів, студентський гуртожиток. Але із самого початку уряд України, місцеві органи влади вжили заходів для відновлення діяльності вищого навчального закладу. Вже влітку 1944 року він комплектується викладачами й співробітниками, проводиться прийом студентів.

  Головний корпус ЖДУ ім.Івана Франка., 1940-ві.  
Новий, перший після визволення навчальний рік інститут розпочав 1 вересня 1944 року у складі 9 кафедр, які об'єднували 31 викладача. Було відкрито 2 факультети: історичний і мовно-літературний з відділами української й російської мов і літератур. У складі педвузу за окремою програмою працював з тими ж факультетами вчительський інститут.

Це був рік другого народження інституту. Спочатку вищий навчальний заклад розміщувався у підвальному приміщенні сільськогосподарського інституту, а згодом - у приміщенні Житомирської школи №20. Серед викладачів були один професор і чотири доценти, решта не мала наукових ступенів і вчених звань. Навчалося 168 осіб на стаціонарному і 545 на заочному відділеннях.

  У надзвичайно складних умовах працював інститут у перші повоєнні роки. Без світла й опалення, в аудиторіях із забитими фанерою вікнами читалися лекції, йшли практичні заняття, готувалися дисертації, виголошувалися наукові доповіді й повідомлення. Студенти слухали лекції й писали конспекти, сидячи на долівці. Не вистачало 16 викладачів, бракувало навчального обладнання, аудиторій, квартир для працівників, гуртожитків для студентів. Викладачі й студенти самі виготовляли столи й парти, вставляли вікна й двері. Багато праці доклав колектив для відновлення бібліотеки, якою завідувала Н.В.Козловська.



  Головний корпус ЖДУ ім.Івана Франка, 1960-ті.  
 Шістдесяті роки свого функціонування Житомирський педагогічний розпочав в обстановці перших спроб демократизації суспільного життя в країні. Ви-щим його керівним органом була рада інституту, а з 1972 року - вчена рада, до складу якої входили ректор, проректори, декани, секретарі партійної та комсомольської організацій, голови викладацького та студентського профкомів, завідувачі кафедр, провідні викладачі, студенти.

У вихованні студентської молоді одне з чільних місць займає художня самодіяльність. Стали широко відомі в області та за її межами хор народної пісні "Ятерів" (керівник М.О.Никончук), танцювальний ансамбль "Сузір'я" (керівник В.О.Світельський), яким у 1987 році присвоєно звання народних. Звання народних отримали також фольклорний ансамбль "Калина" (керівник П.І.Антоневський) та вокальний ансамбль "Елегія" (керівник В.В.Сичевська).

             Комплексний підхід до навчально-виховного і науково-дослідницького процесів при орієнтації на розвиток інтелектуальних здібностей майбутніх учителів були вагомою запорукою розв'язання всіх проблем, над якими в 1960-1980 роки плідно працював колектив інституту. Попереду інститут чекали нові кількісні та якісні зміни, нові злети й випробування. Основою втілення їх у життя стали попередні 70 років діяльності.
 
 
 Всі ми звикли бачити його 3-поверховим, зеленуватого забарвлення.
Головний корпус ЖДУ ім.Івана Франка. ХХІ ст.


У 1989 році інститут одержав нове приміщення. В 2000 році за позабюджетні кошти розпочато будівництво спортивного комплексу університету, який здано в експлуатацію в 2003 році

5 травня 1999 року Житомирський інститут згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 761 набув статусу педагогічного університету.

24 березня 2004 року Житомирський педагогічний університет згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 172-р набув статусу Житомирського державного університету імені Івана Франка.
Пам'ятник Івану Франку, перед головним корпусом споруджено  у 2009-му році.
до 150-річчя від дня народження письменника.
Скульптор О.Вітрик, Архітектор В.Мединський.

       За всі роки існування цієї споруди, при різних назвах, тут здобували освіту та працювали: батько С.П.Корольова був учителем російської мови, навчався В.Короленко, В.Липський, В.Омелянський, В.Арциховський, В.Липинський, Ю.Зарембський, М.Скорульський, Є.Слуцький,  І.Фещенко-Чопівський, М.Чечель, М.Хомичевський (Борис Тен) та інші. 
>

related posts

ВК