2 апр. 2011 г.

Пам'ятник Віктору Кременицькому у Житомирі: попередні висновки. ВІДЕО.



Підведенно перші підсумки оголошенного ЖОДА конкурсу на розроблення пам'ятника Віктору Кременицькому.
Детальніше про його життєвий шлях читайте після відеосюжету.









Сюжет ЖОДТРК "Житомир".

    Віктор Олександрович Кременицький народився 1 січня 1916 року в селі Шукліно Фатезького району Курської області в багатодітній селянській родині. З дитячих літ знав, що таке праця, цінував шматок хліба.

    В 1929 році він переїхав у Запоріжжя, де навчався на робітничому факультеті. У вільний від навчання час підробляв на будівництві Дніпрогесу і заводу «Запоріжсталь». По закінченню робітфаку навчався в Одеському педінституті, працював учителем.

   В 1939 році В.О. Кременицький був призваний до Червоної Армії і по закінченні курсів молодших лейтенантів у листопаді того ж року приймав участь у бойових діях на фінському фронті, - командував ротою у 49 стрілецькій дивізії. При прориві лінії Манергейма був важко поранений, а після лікування знову повернувся в стрій.

Велика Вітчизняна війна застала Віктора Олександровича в лавах Червоної Армії, а з липня 1941 року він - партизан загону капітана Мокроусова. В січні 1942 року цей загін увійшов до складу партизанського з'єднання під командуванням двічі Героя Радянського Союзу О.Ф.Федорова у якому В.О. Кременицький пройшов бойовий шлях як старшина, начальник штабу, комісар загону, а затим комісар і командир сформованої на базі з’єднання Польської партизанської бригади імені Ванди Василевської. З березня по серпень 1944 року бригада вела бойові дії на території Польщі. У цих боях В.О. Кременицький був двічі поранений.

    Визначний вклад В.О. Кременицького у справу визволення Польщі від фашизму був високо оцінений польським народом. За видатні відзнаки при командуванні партизанською бригадою імені Ванди Василевської і за проявлені особисту мужність і героїзм у боях з німецько-фашистськими загарбниками за визволення Польщі Головне Командування Армії Людової нагородило В.О. Кременицького орденом «Хрест Грюнвальда» 2-го класу, а вдячні поляки удостоїли його звання Почесного громадянина міста Замосць Люблінського воєводства. Після з'єднання з частинами Радянської Армії Польську бригаду в 1944 році розформували, а Віктор Олександрович був направлений працювати в Донецьку область.

Спочатку він очолив районний відділ народної освіти, затим був головою Олександрівського райвиконкому, першим секретарем Олександрівського райкому партії, завідуючим облвно, п'ять років працював на посаді голови Донецького облвиконкому.

В 1954 році, відповідно до постанови ЦК КПРС, В.О.Кременицький був переведений на роботу в Житомирську область. Спочатку працював першим заступником голови, а з 1955 по 1982 рік беззмінно очолював виконком обласної Ради народних депутатів.

    На той час у Житомирі мешкало біля 93 тисяч жителів. Місто не було газифіковане, не мало централізованого водопостачання і каналізації, електроенергією забезпечувала невелика місцева електростанція. Житомир ще носив сліди війни: в руїнах лежали багато житлових будинків, корпуси педінституту, автошляхового технікуму, міської ради, не було пристойних кінотеатрів, їдалень, стадіонів, непривабливий вигляд мали лікарні, школи, дошкільні установи. Не в кращому стані знаходилась і вся область, - навіть до більшості райцентрів не існувало доріг з твердим покриттям, у значній частині районів не було електропостачання, лікарень, лазень, шкільних приміщень, тощо. Необхідно було вирішити надзвичайно широке й складне коло народногосподарських питань розвитку Поліського краю, починаючи з відбудови регіону й перетворення його на індустріально-аграрну область. Віктор Олександрович Кременицький із цим завданням блискуче впорався. Маючи широку й відкриту натуру та неабиякий організаторський талант, він завжди був з людьми й високо цінував їхню повагу і довіру. Це була людина честі і обов'язку, котра досконало знала стан справ, уміла повести за собою маси.

З ім'ям Віктора Олександровича нерозривно пов'язаний період індустріалізації нашої області. Під його безпосереднім керівництвом були збудовані та запрацювали нові великі промислові підприємства: заводи «Автозапчастина», «Електровимірювач», «Промавтоматика», верстатів-автоматів, хімічного волокна, льонокомбінат  та десятки інших.

     Серед галузей промисловості провідними стали важке машинобудування і приладобудування, хімічна, деревообробна, целюлозно-паперова, фарфоро-фаянсова, склоробна і легка. Великого розмаху набуло житлове будівництво, спорудження шкіл, дитячих садків і ясел, лікарень. санаторіїв, спортивних закладів.

Значна заслуга В.О.Кременицького і в тому, що область була підключена до Єдиної системи енергопостачання, отримала природний газ, вкрилася мережею доріг з твердим покриттям та автобусним сполученням.

Особливу увагу Віктор Олександрович приділяв розвитку села, поліпшенню умов життя, побуту і праці сільських трударів. Заслужену славу Житомирщині принесли високі врожаї льону, хмелю, картоплі. Тваринництво давало майже половину обсягу валової продукції сільського господарства.

   Під неослабною опікою В.О.Кременицького перебував обласний центр. За його безпосередньою участю в місті виросли споруди музично-драматичного театру, обласної бібліотеки, чотирьох кінотеатрів, музичного училища , нові корпуси обласної клінічної лікарні, поліклінік та інших лікувальних закладів, інженерно-технологічного інституту, середніх спеціальних учбових закладів, десятків шкіл, профтехучилищ, адміністративний будинок облвиконкому, збудовано сотні житлових будинків, створено нові благоустроєні мікрорайони, прокладено тролейбусні маршрути, збудовано автобусні станції, аеропорт, залізничний вокзал, меморіал Слави, споруджено каскад водосховищ на річці Тетерів і міський водогін, чим було знято проблему водопостачання житомирян.

   Важко переоцінити заслугу Віктора Олександровича у прийнятті доленосного для Житомирщини рішення про недопущення будівництва в області атомної електростанції. Незважаючи на шалений тиск на нього, В.О.Кременицький категорично виступив проти намірів такого будівництва, рішуче заявивши, що поки він голова облвиконкому, рішення про відведення ділянки для спорудження АЕС не підпише, чого б йому це не коштувало.Багатогранний талант керівника і життєва мудрість В.О.Кременицького з особливою силою проявились у його державницькій діяльності, якій він присвятив 34 роки життя. Він був депутатом Верховної Ради Української РСР протягом дев'яти скликань з 1947 по 1985 роки, у 1951 - 1955 роках обирався Заступником Голови Верховної Ради УРСР, 20 років підряд очолював планово-бюджетну комісію Верховної Ради УРСР. При його безпосередній участі десятки років формувались Державний план і бюджет УРСР.

   За ратні і трудові заслуги В.О.Кременицького було нагороджено орденом Леніна, двома орденами Бойового Червоного Прапора, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни І та II ступенів, польським орденом «Хрест Грюнвальда», багатьма медалями, у числі яких - медаль «Партизану Вітчизняної війни» І ступеня.

Помер В.О.Кременицький 1 жовтня 1994 року, похований у місті Житомирі.

За інформацією ЖОДА.
>

related posts

ВК